Березень 16, 2018

Майже анекдот

На Камерній сцені Молодого театру прем’єра вистави «Нагадай собі згадати»

Це постановка за п’єсою Олександра Володарського «Селфі зі склерозом». Початок тут доволі спокусливий: 90-річна Майя Михайлівна прокидається у своєму ліжку з молодим незнайомцем, котрого звуть… Склероз. Що далі? Назло Склерозу — Майя згадує трьох своїх давніх коханців, і вони теж матеріалізуються в цій спальні. Всі троє — хлопці молоді, «бо такими я їх пам’ятаю», каже Майя. Десь тут і ховається нехитра філософія вистави — мовляв, пам’ять про кохання рятує нас від старості. І то буквально: старенька Майя постає перед нами теж молодою, у що легко повірити, бо її грає зворушливо-юна актриса Анастасія Блажчук. Своєрідної переконливості всій цій історії додає й те, що виставу поставив Костянтин Дубінін, якому (дай, Боже, здоров’я) нещодавно минуло 82 роки — він майже ровесник головної героїні, отже, знає тему не з чуток.

Перед прем’єрою Костянтин Михайлович зауважив, що в цій постановці акторам треба було знайти «нереальний спосіб існування». Втім, нічого такого у виставі непомітно. Місцем дії виступає аж занадто однозначне і предметне ліжко з подушками й простирадлами — спробуй у такому конкретному ліжку шукати нереальний спосіб існування. Якщо Склероз лежить на цьому ложі без штанів, то що ж тут фантастичного, на те він і Склероз — мабуть, забув одягтися. На афіші зазначено вікове обмеження для вистави — 16+. Це зайва обережність. Спробуйте на хвилину затулити вуха, щоб не чути, про що говорять на сцені Майя та Склероз, і перед вами намалюється цілком цнотлива ТЮГівська картинка, наче Том Сойєр розмовляє з Беккі Тетчер.

Актор Анатоль Фон-Філандра вносить у роль Склероза цікаво-несподівану барву: цей персонаж нагадує ще недосвідченого хлопчака-Мефістофеля, який ніби й хоче спіймати грішну Майю на фразі: «Зупинись, мить, ти прекрасна», — і водночас він сам не проти зупинити й присвоїти і цю мить, і цю дівчинку…

Ще троє персонажів, колишні коханці Майї — Рома (Ігор Лагай), Арчіл (Артем Атаманюк) та Веніамін Іонич (Роман Равицький). Ця трійця явно походить із давніх анекдотів про дружбу народів-братів — де «зустрілися якось єврей, грузин та росіянин». Оце вони і є. І зіграли вони також у ключі естрадного анекдоту, хіба що Іонич у Романа Равицького — сентиментально-серйозний.

Зрештою, назва «Нагадай мені згадати» — вельми влучна, бо вся ця вистава є нагадуванням про щось стародавніше і за 90-річну бабу Майю, і за нас усіх. А саме — про своєрідну ауру київського колоніального міщанства, того живучого середовища, в якому світська бесіда досі не обходиться без згадки про Маяковського та Лілю Брик, без цитат із Пушкіна й Лермонтова; де звучать оптимістичні радянські пісні, але знають і «Цвіте терен» теж; де мова Чехова-Іонича зрозуміла без перекладу, а мова автохтонна звучить, навпаки, як старанний переклад; де й досі на вивісках у закінченнях слів можна побачити ностальгійну літеру «Ъ».

Іван БАБЕНКО
https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/mayzhe-anekdot
DIRECTED BYlorem vestibulum
WRITTEN BYFusce pulvina & Nam cursus

FILMSTUDIONAME PRESENTSAN Fusce suscipit PRODUCTIONA laoreet a PICTURE lobortis neque CASTINGBY risus vulputate COSTUMESBY enim leo PRODUCTIONDESIGNER libero tortor DIRECTOROFPHOTOGRAPHY gravida tellus MUSICBY endrerit sagittis EDITEDBY Maecenas dictum EXECUTIVEPRODUCER tincidunt lobortis PRODUCEDBY Cras pellente STORYBY vitae pelle SCREENPLAYBY Duis accumsan WRITERDIRECTEDBY Nam purus