Березень 27, 2020

Піднесення очікувань

Урочиста церемонія та нагородження лауреатів «Київської пекторалі» відбудеться, але після карантину!

27 березня — Міжнародний день театру і традиційно мало відбутися свято, яке люблять і чекають всі шанувальники Мельпомени, але плани поламала пандемія COVID-19, яка нині вирує по світу. І так як ця напасть долетіла й до нашої країни, Кабмін продовжив карантин ще на 30 днів, а тому Оргкомітет «Київської пекторалі» вирішив відтермінувати до кращих часів знакову подію.

Усе прийде до того, хто вміє чекати! Це зовсім не заклик до бездіяльності. Як багато треба пере— і прочитати, осмислити і переосмислити для тепер уже дуже довгоочікуваної театральної, значить, колективної творчості.

Гіркоту перебільшення очікувань, певно, колись відчувала кожна людина. В мистецтві, яким гучним не був успіх, завжди залишається шпаринка недоєдненості до абсолютного порозуміння, яке, з одного боку, неможливе, а з другого, може водночас бентежити, розчаровувати, радувати, підносити. Словом, «пустеля обожнювання» — в кожного своя. Сенс мистецтва у самому мистецтві або, як казав О. Уайльд, «мистецтво не відображає нічого, крім себе самого». Та мистецтво театру особливе. Воно у живій координації з глядачем аналізує, діагностує, часто пророкує проблеми сучасного життя.

Театральна премія «Київська пектораль» 26 років тому не задумувалась як засіб визначення хто кращий.  Тривалий час була можливість передивитися прем’єри усіх театрів і позначити точки консолідованої цікавості.

На сьогодні у «Пекторалі» з часів заснування залишилися основні номінації. Їх кількість давно варто було б збільшити, та це надто складно з огляду на організаційно-економічну формулу премії. Тож на премії, які починають своє існування, покладається сподівання на увагу до новацій у мистецтві театру. Скажімо, відеопроекції, світлові рішення, режисерські інтерпретації текстів, акторські трактування ролей, нарешті — винахідливість організаторів театральної справи. Приємно, що результати Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії «Гра» 2018-го року збіглися з висновками «Київської пекторалі» 2018-го або підтвердили їх.

Та все ж таки сенс премій має бути більшим за преміювання. Кілька років поспіль членів журі «Київська пектораль» делегують самі театри і на свій розсуд висувають конкурсні вистави. Те, що кожен патріот вважає доробок свого театру найкращим — нормально. Прикро, коли це переконання не укріплено знанням театральної ситуації хоча б у нашому місті. Сподіваємось, що делеговані члени журі, коментуючи результати премії у своїх колективах, певною мірою цю проблему вирішать.

Практично всі театри, які представили свої роботи для огляду, відзначені в одній чи кількох номінаціях, що свідчить про високий рівень мистецького доробку столичних театрів. Журі з блогерів, думка яких була врахована при підбитті підсумків, своїми преференціями загострила увагу на проблемі сприйняття молодої режисерської генерації. Це доволі численна плеяда талановитих особистостей. Перефразовуючи М. Лютера, вони намагаються вкусити театр у серце. Хтось підносить ореол згубних сумнівів і пристрастей, хтось заражає невлаштованістю серця, хтось, за Б. Шоу, намагається «викопати пласт скорботи аби витягти воду радості». Духовно ціннісний вплив молоді, як завжди, м’яко кажучи, неоднозначно сприймається старшим поколінням та радує, що її талановитість сумнівів не викликає. На доказ цього високий статус дипломанта Національної премії України імені Тараса Шевченка (визнається таким той, хто досяг вирішального етапу конкурсу між двома особами) отримала наймолодша за всі часи існування премії режисер Тамара Трунова… Здається цілком дотичним до нинішніх режисерських поколінь вислів І. Франка: «Треба бути людиною безсердечною, щоб у молодості не стати революціонером. І треба бути людиною нерозсудливою, щоб у старості не стати консерватором».

Співголови Оргкомітету театральної премії «Київська пектораль» директор Департаменту культури КМДА Діана Попова та Голова КМТВ НСТД України Олексій Кужельний вітають із Міжнародним Днем театру всіх його служителів і прихильників і зичать здоров’я, натхнення, радості творчості! Урочистості обов’язково відбудуться, вшанування буде гучним, спілкування колег — радісним.  Нехай очікування цього буде наповнене ясністю відчуття щасливого майбутнього!

Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України. 

Стаття за посиланням: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/pidnesennya-ochikuvan?fbclid=IwAR3T4VfxEIA6utjBZlX6DbR_J9KoFUnjk-bIO9UsJbdxRMuCOCtkU88SWT8

DIRECTED BYlorem vestibulum
WRITTEN BYFusce pulvina & Nam cursus

FILMSTUDIONAME PRESENTSAN Fusce suscipit PRODUCTIONA laoreet a PICTURE lobortis neque CASTINGBY risus vulputate COSTUMESBY enim leo PRODUCTIONDESIGNER libero tortor DIRECTOROFPHOTOGRAPHY gravida tellus MUSICBY endrerit sagittis EDITEDBY Maecenas dictum EXECUTIVEPRODUCER tincidunt lobortis PRODUCEDBY Cras pellente STORYBY vitae pelle SCREENPLAYBY Duis accumsan WRITERDIRECTEDBY Nam purus