Лютий 17, 2021

«Кассандра»: у пошуках правди та істини

Київський театр ім. Івана Франка неодноразово звертався до творчості Лесі Українки: були поставлені «Лісова пісня», «Камінний господар», «Кассандра», «Бояриня», «Одержима», «Адвокат Мартіан», «У пущі», «На полі крові». До 150-річчя видатної української письменниці театр презентував у фойє виставку фотографій з цих вистав, деякі ескізи декорацій та костюмів, а на камерній сцені – прем’єру вистави «Кассандра».

Вперше ця драматична поема була поставлена у театрі 1970 року Сергієм Сміяном. Кассандру грала Юлія Ткаченко, Гелена – Борис Ставицький, Долона – Степан Олексенко. 1971 року було здійснено її аудіозапис, який можна послухати на сайті Українського радіо.

Режисером нинішньої версії «Кассандри» є молодий режисер Давид Петросян (закінчив КНУТКТ ім. І. Карпен-ка-Карого 2016 р., викладач Володимир Судьїн), який з 2017 року працює режисером Театру ім. Івана Франка, поповнивши його репертуар виставами «Земля» Ольги Кобилянської, «Війна» Ларса Нурена, «Буна» Віри Маковій, «Крум» Ханоха Левіна і «Снігова королева» Ганса Крістіана Андерсена (за останню роботу отримав літературно-мистецьку премію ім. Лесі Українки). Тож, можливо, невипадково Давид обрав п’єсу саме цієї авторки.

Режисер зізнається, що твори Лесі Українки його приваблюють, і він спершу мав намір об’єднати в одній виставі три одноактні твори письменниці. Та часу на постановку було обмаль, тож вирішив зосередитися на одній п’єсі. «Кассандра» зацікавила його тим, «як, виходячи з міфу, можна ідентифікувати сьогодення» [1]. Петросян прагнув відшукати «ноти сучасності» у цьому матеріалі, хоча ніяких конкретних паралелей з нашим сьогоденням у виставі не спостерігається: постановка позачасова і позапросторова. Єдиний елемент, що відсилає до сучасності, – це форма солдатів (штани з кількома парами кишень, підтяжки, майки, бронежилети, берці, шапки, рукавички), яка пошита на кшталт нинішньої військової форми. На противагу їм, жіночі костюми – універсальні сукні-балахони (короткі і довгі) темно-сірого кольору, які не викликають асоціацій ні з сучасністю, ні з давньою Грецією, яка подана у драмі.

Загалом, режисерське вирішення більшості мізансцен, сценографія (нагромадження дерев’яних драбин) та елементи декору (довгі дерев’яні палиці, мотузки, ланцюги, білі і чорні тканини, книги, яблука, червоні квіти) відправляють думки більше до біблійних притч. Приміром, яблука – до Едемського саду та перших людей, які спокусилися з’їсти плід із забороненого Богом дерева. Яблука як символ пізнання, краси і божественного дару фігурують у сцені сватання Ономая до Кассандри. Драбини викликають асоціацію зі сном Якова, в якому драбина поєднувала небо і землю, а також із розп’яттям Ісуса Христа, якого знімали з хреста, піднімаючись по драбинах. Палиці – до списів, якими кололи Ісуса на хресті. Ними у виставі проштрикують спершу Долона, який рушив на розвідку до ворожого табору, а у фіналі – і саму Кассандру. Книги – символи знання, істини – присутні чи не в кожній сцені: герої шукають в них правду, підтримку, надію на краще.

Кассандра у виконанні Ксенії Баші за пластикою, мімікою та манерою гри нагадує то одержиму сімома бісами Марію Магдалину, то стражденну матір Ісуса Діву Марію, то саму Лесю Українку (фізично хвору й немічну, але незламну духом). Героїня, через свій дар провидиці, страшенно мучиться: її не поважають, цькують, ображають через те, що її слова збуваються. Вона не рада своєму дару, не знає, як ним керувати, щоб відвернути від людей майбутнє горе. Тому, очевидно, дівчина втратила поставу цариці і зовсім не схожа на одну з найкрасивіших дочок троянського царя Пріама, яку покохав сам бог Аполлон. Кассандра Баші розгублена і налякана, ходить на зігнутих ногах, ніби щомиті очікуючи на каміння, яке в неї може полетіти від оточуючих. На її обличчі – біль і мука. Лише у фіналі, коли її розіп’яли на драбинах, у неї з’являється блаженна усмішка – радість, що прийшов кінець усім стражданням.

Ніби голубки в клітці, подані режисером інші троянки (Христина Федорак, Ганна Снігур-Храмцова та інші): вони тривожно воркотять між собою, пурхають по драбинах, ніби з гілки на гілку, тріпочуть руками, наче крилами. Лише Гелена (Світлана Косолапова) поводиться як справжня цариця: повільно і поважно ходить, лукаво посміхається, хитро дивиться. За рішенням Давида Петросяна, ця героїня присутня чи не в кожній сцені як безмовна спостерігачка. Вона є уособленням фатуму, долі, що вже давно визначена згори богами, і від якої нікуди не втечеш. Геленою починається і закінчується вистава: вона дає мотузки солдатам, якими вони в кінці вистави з’єднують з драбин Троянського коня.

Привертають увагу у виставі роботи Олександра Печериці та Акмала Гурезова. Перший – грає Долона, єдине кохання Кассандри, якого вона відпускає на вірну смерть. Печериця захоплює своєю простотою, легкістю і невимушеністю у грі. Молодий солдат з щирою усмішкою на обличчі. Здається, він теж небайдужий до Кассандри, хоч і змирився з тим, що їм не суджено бути разом. Він не боїться і не переживає щодо майбутнього, бо йому здається, що все життя ще попереду. Акмал Гурезов грає брата Кассандри – Гелена, який сам себе нарік віщуном. Його звивиста і обережна пластика нагадує змія, що петляє навколо сестри. Герой каже, що краще діяти – що-небудь робити, аби врятувати Трою, аніж, як вона, пророкувати її загибель. На відміну від Кассандри, він обирає солодку брехню, яку воліють чути люди, аніж гірку правду: «Ти думаєш, що правда родить мову? Я думаю, що мова родить правду». Саме цей герой викликає алюзії з відомими і сучасними політиками, високопосадовцями, державними діячами.

Як у біблійних притчах читачі шукають істину і правду, так і вистава Давида Петросяна за текстом Лесі Українки спонукає до філософських роздумів, до пошуку відповідей на запитання: яка місія людини на землі, що обирати – правду чи брехню, що є кращою зброєю – слово чи дія, чи готові люди слухати пророків, хто для народу є справжнім героєм?

Вікторія Котенок

Джерело

DIRECTED BYlorem vestibulum
WRITTEN BYFusce pulvina & Nam cursus

FILMSTUDIONAME PRESENTSAN Fusce suscipit PRODUCTIONA laoreet a PICTURE lobortis neque CASTINGBY risus vulputate COSTUMESBY enim leo PRODUCTIONDESIGNER libero tortor DIRECTOROFPHOTOGRAPHY gravida tellus MUSICBY endrerit sagittis EDITEDBY Maecenas dictum EXECUTIVEPRODUCER tincidunt lobortis PRODUCEDBY Cras pellente STORYBY vitae pelle SCREENPLAYBY Duis accumsan WRITERDIRECTEDBY Nam purus