Грудень 15, 2021

Тут був… Пушкін

Режисер Костянтин Дубінін поставив у Київському національному Молодому театрі власну інсценізацію «Капітанської дочки»

Ризикнемо висловити припущення, що ця постановка – плід гіркого песимізму й розчарування режисера щодо тієї культури, яку ми колись вважали великою, але тепер вона, принаймні, у масовій свідомості, перетворилася на імітацію самої себе, на набір порожніх попсових понять і символів. Інакше важко пояснити, чому на сцені все саме таке, яким ми його отут побачили.

Завіса відкрита ще до початку вистави, і нам видно кілька ветхих псевдокласичних колон, густо обписаних пушкінським почерком (сценографія Алії Байтенової). Ті колони – можливо, з Херсонеса під Севастополем, а може з берлінського рейхстагу. Вони також нагадують обчухрані бурею березові стовбури – чорні мазки графіті на світлій корі. Всі персонажі (окрім Пугачова) вдягнуті однаковісінько, в тому ж таки «березовому колориті» – на тлі білої тканини ті самі чорні мітки рукописного тексту. Якщо додати до цього дерев’яно-лялькову пластику персонажів – отримуємо цілу компанію буратін, наспіх витесаних з березових полін. Від механічної буратінності тут вільний  лише один чоловік, та й той розбійник, це Пугачов (Олександр Ромашко) у своєму червоному каптані. Усі інші – люди принципово уніформовані. Втім, у кожного з них проявляються ознаки живої душі. У когось – щедріше, як-от у Маші (Дарина Панасенко) чи у майора Зуріна (Артем Атаманюк), у когось – лиш на мить, як у капітана Миронова (Ярослав Чорненький) на порозі загибелі. Одначе ті моменти одушевлення – теж, сказати б, ескізні, вони лише підкреслюють одновимірну, мов у коміксах, природу персонажів. Між іншим, школярська частина публіки з розумінням сприймає закладений у виставі «коміксовий» принцип подачі матеріалу. Отже, режисер точно вгадав звичну для цієї публіки манеру гри.

Що ще тут є? Є кілька знаків-символів, узятих з літератури пушкінської епохи. Приміром – згаданий червоний каптан Пугачова – чи то не диявольська «червона свитка» з ранніх повістей Гоголя? Або – гоголівська ж таки «птиця-тройка», на якій подорожують герої, і яка також слугує диванчиком, на якому спочивають ті чи інші персонажі.

Є тут також і сам Пушкін, якого не видно, але чути його голос за кулісами, звідки він загробним тоном цитує свої хрестоматійні рядки, зокрема, про «русский бунт, бессмысленный и беспощадный».

І є ще якась дивна порожнеча за отією колонадою, порожнеча, з якої з’являються і куди зникають персонажі. Автографи на тих колонах розібрати важко. Можливо, там просто написано «Тут був… Пушкін».

Іван БАБЕНКО

Джерело


DIRECTED BYlorem vestibulum
WRITTEN BYFusce pulvina & Nam cursus

FILMSTUDIONAME PRESENTSAN Fusce suscipit PRODUCTIONA laoreet a PICTURE lobortis neque CASTINGBY risus vulputate COSTUMESBY enim leo PRODUCTIONDESIGNER libero tortor DIRECTOROFPHOTOGRAPHY gravida tellus MUSICBY endrerit sagittis EDITEDBY Maecenas dictum EXECUTIVEPRODUCER tincidunt lobortis PRODUCEDBY Cras pellente STORYBY vitae pelle SCREENPLAYBY Duis accumsan WRITERDIRECTEDBY Nam purus